Не все так просто
Вважаю за потрібне поділитися інформацією.
В серпні 2007р. мені вдалося з допомогою Мінмолодьспорту домовитися з НАУ щодо оренди залу для проведення ветеранських змагань. Після цього я продовжив переговори щодо відновлення тренувань. Переговори йшли успішно і зараз продовжуються.
Із розмов з працівниками і завідуючими спорткафедри, спорткомплексу, планового відділу, з проректором і з ректором Бабаком В. П. у мене склалася така картина (наголошую: це моя думка на основі моїх особистих розмов):
1. Відносини спорткафедри з альпіністами не були чудовими іще з часів О. Марковського.
2. Коля Горюнов зумів налагодити добрі відносини з усіма.
3. Антон Сєров зіпсував їх з усіма чиновниками, а вину звалив на НАУ.
4. Базуючись на його дезінформації (хоча можна було б не дуже довіряти, тому що багато тренерів посварилися з ним і пішли із залу), наша молодь розпочала війну: недоречні звинувачення, демонстрації, листи з Мінмолодьспорту і Спортуправління Києва тощо.
5. Тепер уявіть собі: як має відноситись до нас НАУ і особисто Віталій Павлович Бабак, поважна людина (ректор одного з найбільших ВУЗів, доктор технічних наук, професор, член-кореспондент Національної Академії Наук України, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України, депутат Київради), який, не отримавши від нас жодної конструктивної пропозиції (це він мені сказав особисто), не маючи від нас ні копійки, півтора роки зберігає наш стенд у повній цілісності і за це отримує усі ці наклепи і демонстрації?
Вважаю, що нам іще вибачатись і вибачатись.
Зараз в НАУ знову комісії. Потрібно зачекати стабільності і повернутись до переговорів, почавши з конструктивної пропозиції, наприклад, щодо ремонту даху залу за наш рахунок.
Голова Ради ветеранів
Федерації альпінізму і скелелазіння України
Ю.В. Василенко